«Привіт, як ти?» – так починається день, кожного, хто вимушений покинути свій дім 8 років тому і знову зараз. Тисячі мешканців Донеччини, які через повномасштабний наступ росії евакуювались до безпечних місць і переймаються за своїх рідних, близьких та коханих людей.
Тисячі людей зараз вбивають у пошукову строку – новини Лиману, Святогірська, Краматорська, Маріуполя, Мар'їнки, Бахмуту, Авдвївки, Донецька, Макіївки...
Сьогодні – ми мали б зустрітись на центральних площах міст, готувати запашний куліш та борщ, співати українських пісень та радіти, дивлячись на наших дітей, адже традиційно на початку липня відзначали День області. Ми мали б сьогодні приймати вітання та говорити про розвиток нашого рідного краю...
Але підступна російська армія сьогодні руйнує наші міста та інфраструктуру, руйнує наші храми, історичні пам'ятки та наші будинки, гатить по житловим кварталам, і при цьому нахабно бреше.
В цей день ми мали б дивитись на чудовий фонтан на площі Миру у Краматорську та прогулюватись набережною у Маріуполі... Але таку можливість у нас забрали...
Але ми народились на українській, козацькій землі, де над степом вирує вітер та дух свободи – тому ми обов'язково повернемо своє і повернемось до нашого звичного життя.
Ми працьовиті й сильні – ми відбудуємо все, що зруйнували рашисти, і розквітнемо знову. Пам'ятаючи наше минуле і цінуючи кожен новий день. Щиро вдячні всім захисникам України, які боронять сьогодні Донеччину та всю країну від ворога. Ви – наша надія та віра на мир та повернення додому тисячів мешканців.
Віримо в ЗСУ та перемогу! Тримаємо стрій!
З повагою,
