Літо 2024 року, без сумнівів, можна назвати найбільш важким для жителів Мирноградської громади Покровського району. Лінія фронту впритул наблизилась до міста, скоротившись із 30 км до кількох сотень метрів. А на зміну поодинокім прильотам балістики прийшов щоденний «дощ» із КАБів, артилерійських снарядів, мін і дронів.

Ворог методично позбавив місто усіх благ цивілізації – централізованого водопостачання, газу, мобільного зв’язку і, що найбільш болісно, – електрики. Жити та працювати у таких умовах просто неможливо, а головне – вкрай небезпечно. Тому за рішенням Донецької обласної військової адміністрації у місті було запроваджено обов’язкову евакуацію родин з дітьми та встановлена посилена комендантська година з 15:00 до 11:00.

За лічені тижні більшість мирноградців була вимушена з важким серцем покинути рідні будинки та квартири. Багато з тих, хто через війну став вимушеним переселенцем, не має рідних за межами Донецької області. Тож люди самостійно ухвалюють рішення, де саме вони будуть будувати нове життя. Але певні тенденції цього нелегкого вибору можна відслідкувати.

Багато родин гірників, аби зберегти роботу за фахом, зголосилися переїхати у Львівську область і на Волинь, де також зосереджені вугільні копальні.

Частина людей перемістилася у центр країни – у Полтавську та Кіровоградську області, і на південь – до Одеської та Миколаївської областей. Гарний клімат, невисока вартість оренди житла, можливість швидкого працевлаштування привабили сюди чимало мешканців Покровського району. Так, наприклад, згідно з офіційними даними обласного Управління соціального захисту, у серпні на Одещині як ВПО зареєструвалося більше 20 тисяч жителів Мирнограда, Покровська, Селидового, Родинського, Добропілля. У вересні кількість внутрішньо переміщених осіб з Донеччини тут продовжила зростати.

Багато евакуйованих нове місце свого проживання обрали якнайближче до рідної домівки – у населених пунктах Дніпропетровщини. Ця область стала місцем тяжіння для найменш захищених категорій населення, якими опікуються соціальні працівники Мирноградської громади. Саме на долю таких спеціалістів припала левова частка найбільш важкої роботи з евакуації населення. Наразі ж їх пріоритетна мета – максимально полегшити життя людей на новому місті.

Спеціалісти Управління соціального захисту населення (УСЗН) до останнього моменту перебували у Мирнограді, повністю вони покинули місто лише на початку вересня. Новим місцем праці для більшості з них стало орендоване приміщення у центрі Дніпра за адресою: вулиця Воскресенська, 41. Тут у кількох кабінетах наразі розташовується «серце» управління: усі сервери, документи, особисті справи отримувачів соцпослуг, і, звісно, провідні спеціалісти, які продовжують працювати попри виклики війни.

Як зазначила начальник Управління Світлана Вострикова, Дніпро для релокації соціальних служб був обраний невипадково. Адже у місті й області наразі вже зареєстровано більше 3000 вимушених переселенців з Мирнограда. Усі вони можуть отримувати соціальні послуги у звичному офлайн форматі.

– Наразі наш колектив працює, – розповідає Світлана Вострикова. – Частина спеціалістів виконує свою роботу дистанційно, а ті, хто знайшов житло у Дніпрі, працюють в офлайн режимі на Воскресенській, 41. Ми продовжуємо надавати людям соціальні послуги, які  надавали раніше.

Для того, щоб визначити першочергові потреби мешканців нашої громади, розробляємо анкети. І люди, які знаходяться у місті Дніпрі та Дніпропетровській області, позначають свої пріоритети, надають інформацію стосовно реєстрації та того, що їм необхідно для подальшого життя, щоб швидше адаптуватися. Коли до нас на прийом приходять жителі Мирнограда, ми дуже раді їх бачити. Знаєте, кожна людина рідна до сліз. Без перебільшення…

Кількість людей, яких ми наразі обслуговуємо, коригується постійно, тому що люди звертаються за допомогою на всій території України. Якщо вони звернулись за соцзахистом в іншому місті, ми надсилаємо туди особову справу людини. І вже за місцем реєстрації вони отримують державні виплати.

Світлана Вострикова із задоволенням демонструє кабінет на першому поверсі, де – як нещодавно і у Мирноградському соціальному офісі – відбувається прийом громадян. Окрім фахівців УСЗН, тут за графіком також працюють спеціалісти інших служб. Зокрема територіального центру та центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю. За графіком 3 рази на тиждень тут проходять заняття дітей з інвалідністю. Інклюзивно-­ресурсний центр міськвідділу освіти надає навчальні програми. Відділ сім’ї, молоді та спорту постійно проводить заходи, гуртуючи молодь. Прийом ведуть і медичні працівники.

Світлана Вострикова наголошує, що усі бажаючі отримати соціальні послуги або долучитися до масових заходів можуть зробити це за адресою: вулиця Воскресенська, 41, кабінет 106. Телефони управління лишились незмінними: 066 578 10 07, 050 648 15 19.

Директор Мирноградського територіального центру Вікторія Вербенко наразі також координує роботу організації з Дніпропетровської області.

– Переважна частина наших підопічних – одиноких і літніх громадян були евакуйовані з громади у серпні, – зазначає Вікторія Вербенко. – Соціальні працівники провели велику роботу, переконуючи людей виїхати до більш безпечної Дніпропетровської області. Для їх проживання й обслуговування за домовленістю із Царичанською громадою був підготовлений шелтер у селі Михайлівка. Туди для проживання та централізованого обслуговування ми евакуювали 27 одиноких жителів. З ними цілодобово працюють кілька соцпрацівників нашого центру.

Ще 30 наших підопічних знайшли собі прихисток у Дніпрі. Для них ми регулярно проводимо різноманітні заходи, надаємо необхідну підтримку.

Найбільш важка ситуація з 22 нашими підопічними, які лишаються у Мирнограді попри обстановку у громаді. На жаль, із зони бойових дій наразі примусово евакуюють лише родини з дітьми. Уряд не надав нам повноважень примусово фізично евакуювати дорослу людину, якщо вона відмовляється покидати власну домівку. А не всі літні люди знаходять у собі сили покинути рідній дім. Навіть коли війна вже стоїть на порозі. Тому ми намагаємося зберегти частину штату соцпрацівників у Мирнограді. Наразі 3 спеціаліста обслуговують підопічних центру у Мирноградській громаді.

Заступник начальника Мирноградської міської військової адміністрації Тетяна Ситник з перших днів евакуації активно працює над облаштуванням шелтерів для централізованого проживання жителів Мирноградської громади. Пріоритет у пошуку безкоштовного житла, звісно, мають соціально незахищені категорії.

– Найбільшою точкою централізованого проживання мирноградців наразі є Царичанська громада Дніпропетровською області, – наголошує Тетяна Ситник. – Рішенням Царичанської міської ради будівля дитячого садочка передана на необмежений термін для потреб сімей з дітьми Мирноградської міської громади. Наразі тут проживають сім’ї з дітьми, є бабусі­-опікуни з онуками й учасник бойових дій Другої світової війни Петро Дмитрович Рогач, якому виповнилося 97 років.

Сюди для безкоштовного проживання може приїхати будь-­яка родина з Мирнограда, яка має дітей. Люди живуть у кімнатах по 3­-4 людини. На території є загальна кухня, туалети та душові кабіни для загального користування. Але через те, що у кожній групі, адже це будівля садочка, є свої туалети, умивальники, люди облаштовують тут для себе і маленькі особисті кухні.

Проживання для мешканців безкоштовне. Також вони отримують гуманітарну допомогу. Неодноразово фермери допомагають овочами. 

Усім вимушеним переселенцям ми допомогли оформити ВПО у місцевому ЦНАПі. Садочок у центрі Царичанки. Дуже близько знаходяться усі служби. Міжнародна організація «Солідаріті» усіх зареєструвала на отримання матеріальної допомоги у розмірі 10800 гривень. Від Червоного Хреста люди отримують індивідуальні гігієнічні пакети. Також до шелтеру волонтери привезли гігієну, побутову хімію.

Завідуюча дитячим садком опікується, щоб у дітей був інтернет, бо вони навчаються онлайн. Узагалі у населеному пункті змішана система освіти: діти кілька днів відвідують школу, а кілька днів займаються онлайн. Зараз дооблаштовують укриття. 

Також на території громади у селі Михайлівка проживають разом із соціальними працівниками підопічні нашого територіального центру. Сусідня громада у Магдалинівці також радо приймає наших жителів, проживання  безкоштовне.

Також наші люди живуть у шелтерах у Кривому Розі та Дніпрі, у Полтавській області у місті Решетилівка. Кілька одиноких мешканців нашої громади ми  влаштували у Бахмутський будинок-­інтернат, який релокувався до Полтавської області.

Керівництво громади вкотре наголошує: можливості для безкоштовного проживання за межами Мирнограда, який наразі віднесений до території, де відбуваються бойові дії, є. Їх вистачить усім бажаючим. Тож наражати себе на небезпеку та лишатися хоч і у рідному місті, але під обстрілами – не варто.

Нагадуємо телефони цілодобової гарячої лінії для евакуації: з 17:00 до 08:00 0953743936, 0508066659, 0506107629, з 08:00 до 17:00 – 0506553561, 0954757917, 0506481519.

Бережіть себе та рідних.

 

Матеріал створено у межах проєкту «Підтримка професійної журналістики під час війни», який реалізується ГО «Інтерньюз­-Україна».


Максим Забєля, Мирноградська газета «Рідне місто».
Фото автора.