Вони взяли зброю аби захищати Україну, і зникли «з радарів» у різний період повномасштабного вторгнення. А дружини та матері досі чекають найменших зачіпок і звісток аби підтвердити статус, дізнатись хоча б якусь інформацію про своїх близьких. І продовжують жити та боротись аби повернути їх додому.
На превеликий жаль, для більшості невідомість затягується. Російська сторона практично повністю блокує підтвердження списків, які надають міжнародні організації. Росія майже не дає полоненим можливості зв’язуватися з рідними та не допускає правозахисників у свої колонії та порушує норми Женевських конвенцій, часто зриває обміни, відмовляється повертати навіть тяжкопоранених.
Самі росіяни намагаються ділити полонених на касти і будувати політику навколо того, які українські підрозділи вони більше ненавидять, а тому – гірше міняють. Але логіку їхніх обмінів все одно важко відслідкувати.
Коли військовий перестає виходити на зв’язок, рідні можуть опинитись у невідомості на довгі місяці. Комусь щастить одразу налагодити контакт з підрозділом і держорганами, а хтось опиняється сам на сам з болем і невизначеністю.
Періодично дружини та матері військовополонених або зниклих безвісти проводять різноманітні акції аби нагадати владі про свій біль. Конструктивні акції, спрямовані на нагадування про полонених, можуть допомогти обмінам, а деструктивні - навпаки тільки шкодять.
«Акції, які зараз проходять – конструктивні. Ми їх підтримуємо і беремо в них участь. Це регулярні акції по всій Україні та за кордоном, які нагадують українському суспільству і міжнародній спільноті, що є полонені, яких Росія катує, які потребують нашої допомоги і порятунку.
Якби це були якісь деструктивні акції зі звинуваченнями та дискредитацією державних структур – це однозначно грало б на руку росіянам. Вони тоді точно нікого б не випускали, тому що для чого робити обміни, якщо все так добре йде?» - розповів представник Координаційного штабу Петро Яценко.
В Україні з травня 2023 року працює Єдиний реєстр зниклих безвісти осіб. Туди потрапляють всі дані про військовослужбовців, які розшукуються. ЗСУ самі в обов'язковому порядку запускають розшук і подають інформацію до реєстру, якщо мають підстави вважати військового зниклим безвісти або полоненим. Але зазвичай першими б’ють на сполох родичі військового, щойно він перестає виходити на зв'язок.
Зараз безпосередньо займаються розшуком:
▪ Міністерство внутрішніх справ України - розшук зниклих та Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин;
▪ Головне управління розвідки Міноборони України (Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими) - повернення полонених та тіл загиблих;
▪ Міністерство оборони - діяльність пошукових груп;
▪ Національне інформаційне бюро (НІБ) за коротким номером 1648 або +38 (044) 287-81-65 (для дзвінків з-за кордону);
▪ Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ за телефонами (067) 650-83-32, (098) 087-36-01, або ж надіслати листа на електронну адресу: united.centre.ssu@gmail.com;
▪ Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, який діє під координацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України: 0 800 300 529 (безкоштовно всередині країни), +38 (044) 390 43 90 (з-за кордону за тарифами оператора). На сайті штабу ви можете знати докладну покрокову дорожню карту для родичів зниклих безвісти військових та військовополонених.
Що не варто робити:
▪ Публікувати в соціальних мережах або надсилати стороннім особам фото зниклого військовослужбовця, особливо у військовій формі.
▪ Публікувати його особисті дані, номери військової частини, бригади, де проходить службу, звання, місце зникнення.
Ці дані збирає загарбник та шахраї.
Україна ставиться до всіх полонених захисників однаково і працює над поверненням з полону всіх. Ми пам’ятаємо про наших побратимів, які в полоні чи зникли безвісти.
