Працювати там, де не звик, виконувати те, що раніше не вмів. У відділі навчання та розвитку персоналу шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» компанії «МЕТІНВЕСТ ПОКРОВСЬКВУГІЛЛЯ» допомагають кожному, хто має бажання отримати роботу. Зараз це люди, які втратили домівки, роботу, свої міста через війну.
«Люди почали приїжджати з Волновахи, Маріуполя, довколишніх сіл, – розповідає начальниця відділу навчання та розвитку персоналу ПрАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» Лариса Батрух. – У багатьох немає посвідчень, трудових книжок. Але всім потрібна робота, і навчальний пункт допомагає людям здобути необхідну професію».
До кожного – індивідуальний підхід. Тут не відмовили нікому, хто бажає працювати та отримувати гідну зарплату. Ірина Рязанова все життя пропрацювала поваром у кафе, вміє готувати блюда від шефа з ресторанною подачею. Зараз у відділі навчання та розвитку персоналу отримує спеціальність, щоб працювати в шахтній столовій.
«По-перше, потрібні гроші, та й без роботи я вже не можу», – зізнається Ірина Рязанова.
До кінця травня вона вже буде годувати шахтарів. Каже, що зараз подумки складає меню – бо для чоловіків їжа повинна бути більш калорійною, ніж ресторанні салати. Проходить навчання і з техніки безпеки, готується до роботи в умовах промислового підприємства, як і всі, хто поруч у класі.
Начальниця відділу навчання та розвитку персоналу Лариса Батрух каже про збільшення кількості здобувачів шахтних професій. На підприємство навіть приходять цілими сім'ями.
Зараз на шахту працевлаштовуються мама з донькою – мешканки Волновахи. Любов Шишкова працювала до війни кранівницею, тож для неї було нескладно підшукати роботу.
«Наше підприємство закрили, а нам сказали: чекайте на дзвінок, – згадує Любов Тимофіївна. – Та коли це буде? А жити на щось треба. Дякую сусідці, яка порадила звернутися сюди. Чому б і ні? Зарплата стабільна, гуманітарку дають».
Любові Шишковій треба оплачувати житло, годувати чоловіка, що має інвалідність, стареньку маму та онуку. Працевлаштування в шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» дасть змогу все це робити.
Жінки згадують, як довелось жити у Волновасі під обстрілами.
«Між нами все це літало, між будинком та літньою кухнею, – розповідає Ірина Шишкова. – Якось приїхав волонтер. Холодно, ще лежав сніг – дитина вибігла босоніж, я в халаті та шльопанцях. Швидко зібрали речі, документи – та поїхали».
Отримуючи робочі спеціальності, родина кожного дня знайомиться з людьми з інших зруйнованих війною міст Донецької області. Поруч з ними – жителі Маріуполя, Краматорська, Слов’янська. Усі ті, чиє життя обпалила російська агресія, знаходять нову роботу та підтримку в шахтоуправлінні «ПОКРОВСЬКЕ».
