Керівник офісу генерального директора Групи Метінвест Олександр Водовіз в інтерв’ю телеканалу Прямий розповів про підсумки роботи компанії у 2023 році, мобілізацію співробітників та очікувану допомогу бізнесу від держави, найважчі для реалізації проєкти з підтримки армії, важливість відкриття портів для експорту української продукції та завдання на 2024 рік.
— Пане Олександре, давайте підіб’ємо підсумки роботи компанії.
— Зараз дуже важко говорити про якісь досягнення. У країні війна. Для будь-якого бізнесу цей рік ділиться на «вижив чи не вижив». Ми, на щастя, належимо до тих, хто вижив. Напевно, наш бізнес постраждав найбільше. Ми втратили Маріуполь, втратили два великі заводи. Це близько 40 тисяч людей, які там працювали. І для України Маріуполь — це велика втрата для економіки, і загалом — це люди, наші території. А для компанії це десь 50% бізнесу, який ми втратили за цей час.
Торік нашою найбільшою проблемою, як і всього експортоорієнтованого бізнесу в Україні, була логістика. Були закриті порти та західні залізничні прикордонні переходи, ніхто не міг вивозити свою продукцію. Наприклад, у 2021 році було важко уявити, що може виникнути така ситуація, коли бізнес може вижити, взагалі не маючи логістики. Але ми компанію зберегли, зуміли знайти резерви та економію. І от зараз відкрилися порти – це найважливіша подія для нас. Тому ми все ж таки думаємо, що цей рік закінчимо хоча б без збитків, десь близько нуля.
— Метінвест — велика компанія. З одного боку, у вас вже 8 тисяч людей мобілізовано. З іншого боку, ви одна з компаній, що найбільше допомагає країні. Як держава має чинити з мобілізацією? Чи має якось домовлятися, щоб і державі було добре, і бізнес міг працювати? Щоб було кому працювати?
— Тут немає якогось простого рецепта. Якщо хочеш знайти правильне рішення, всі мають бути трохи незадоволені. Якщо розбити ваше запитання на декілька, по-перше, справді 8 тисяч наших співробітників зараз служить у ЗСУ. Близько тисячі поранених людей вже повернулося, а 500 людей, на жаль, загинули. Загалом близько 10 тисяч співробітників Метінвесту брали участь у Збройних силах. Ми дивимося на ці цифри в абсолютному й відносному виразі. У нас кожен шостий служить в ЗСУ. Це велике навантаження на бізнес. І ми бачимо, що зараз нові закони хочуть ухвалити.
— До речі, що ви про це думаєте?
— Ми розуміємо державу, тому що на передовій близько мільйона людей. Дехто взагалі ще з 2021 року служить, потрібна ротація. Тут держава має зважувати: є економіка, що годує людей, які служать. Їм треба виплачувати зарплату, забезпечувати амуніцією та бензином, годувати й таке інше. Ці гроші дає бізнес. Щоб бізнес функціонував, не можна забрати в армію 50% його працівників. Треба шукати якісь компроміси з бізнесом. Наприклад, щодо податкового навантаження, скільки людей хто може бронювати, або щодо того, наскільки критичним є цей бізнес. От на цю сферу я попросив би законодавців подивитися трохи уважніше.
Але нам у Києві легко розмірковувати про те, якою має бути мобілізація. На фронті ситуація зовсім інакша. Ми часто там буваємо. Хлопцям потрібна ротація, тому що дехто 2-3 роки не був удома. І мобілізацію держава має проводити.
— Як держава має допомагати бізнесу?
— Напевно, має не заважати. Ми ж бачимо, скільки було обшуків малого та середнього бізнесу в середині року, скільки податкового тиску. Але мені здається, що під час війни держава мала б відпустити й дати підприємцям можливість працювати, заробляти й приносити податки країні. Адже зараз таке бачення: якщо ти підприємець, що заробляє гроші під час війни, — ти зло. Ти поганий, тебе треба покарати, до тебе має прийти податкова, БЕП і всі решта.
Але суть підприємництва не в тому, що ці люди є альтруїстами. Вони шукають різні способи заробити гроші. Таким чином вони заробляють, сплачують податки, і від того країна розвивається. Але їм кажуть: ні, ви не маєте права заробляти. Існує така дилема, і я дуже здивований, що навіть під час війни це сприйняття бізнесу людьми не змінилося. У нас дотепер бізнес — це щось погане, а люди, які хочуть заробити гроші, – це також погане. І якщо йде війна, ти маєш закритися. Але це рушії всієї економіки. Люди на фронті отримують зарплати від тих, хто працює тут, – від бізнесу. Із зарплат, які виплачує бізнес, ідуть податок на доходи фізичних осіб, пенсійний, соцстрах.
— Скільки податків ви сплатили цього року? Це ж колосальні цифри?
— У 2023 році буде понад 14 млрд грн.
— На яку суму Метінвест вже допоміг Збройним силам України?
— На підтримку армії Метінвест спрямував близько 5 млрд грн, але загалом Сталевий Фронт Ріната Ахметова витратив на допомогу війську 6,7 млрд грн. Це велика цифра. З бізнесу ніхто більше не витрачає. Нам би хотілося, щоб усі бізнеси мали таке ставлення до війни, як ми. Ми переживаємо, витрачаємо величезні ресурси. Наприклад, фінансисти й економісти проєктного офісу Метінвесту вже стали спеціалістами з дронів, тепловізорів, одягу та військової справи. Багато людей переживають душею і серцем за армію, і Метінвест, мені здається, робить найбільше. Зараз серед приватного бізнесу в країні ми №1 із допомоги.
Багато військових нам дякують. А ми кажемо: хлопці, та ми це робимо, тому що нашим дітям тут жити, ми вам дякуємо. Ми за свою країну вболіваємо. І ми хочемо, щоб росія програла.
— Ви в Метінвесті багато буваєте на фронті та допомагаєте ЗСУ. Які були найважчі завдання, щоб допомогти Збройним силам України, й ви змогли їх виконати?
— Я б сказав, це початок війни, коли люди на фронті не мали бронежилетів. Усі вже просто забули той березень-травень, коли люди стояли в черзі в військкоматах і самі йшли до армії. Ми з того періоду виготовили й закупили 150 тисяч бронежилетів. Тоді кожен другий бронежилет на фронті був від Метінвесту. Ми самі навчилися робити бронежилети, це також велика заслуга.
Коли пройшов певний час, ми сфокусувалися на потребах спецпризначенців. Недавно ми передали човни, на які витрачено близько 120 млн грн. Це човни для спецоперацій, які проводять спецпризначенці в Криму, для оборони Чорного моря, портів Одеси й таке інше.
— Ви згадали про порти. Це слово звучало у нас протягом усього минулого року. Які тут є нюанси, проблеми, досягнення, і що буде далі?
— Тему портів Метінвест підіймав, напевно, останній рік. Ми дуже багато спілкувалися з Міністерством інфраструктури. І тут окрема подяка міністру Кубракову, який сам долучився до цього процесу. Він вів переговори й з ООН, і всередині країни, і в Офіс Президента стукав, щоб показати, що порти — це 10-20% ВВП. Україна завжди була експортоорієнтованою державою. І аграрну продукцію, і руду, і метал ми завжди експортували. І всі побачили, що без портів ми нічого не можемо вивезти сушею. Лише одну шосту з того обсягу, який ми експортували морем, ми можемо вивезти сушею, і це зупинилося.
Федерація роботодавців порахувала, що відкриття портів принесе 20 мільярдів доларів на рік. До цього треба додати й десятки тисяч людей, які отримали роботу та зарплату. Тому відкриття портів, мені здається, у нас дещо недооцінили. Але за це треба хапатися, як за соломину, яка нас усіх врятує. Те, що у 2023 році ми відкрили порти й побачили, що росіяни не можуть нічого з цим вдіяти, я вважаю дуже великою подією.
— Які завдання на 2024 рік ви ставите? На ваш погляд, цей рік буде не менш складним?
— Усі бачать, що відбувається з допомогою наших західних партнерів. Коли порти були закриті, американці, напевно, надсилали сюди якісь сигнали, що допомога не вічна, й треба думати, звідки збирати податки та як фінансувати бюджет. Можливо, тому наші можновладці й зарухалися, адже порти відкрили досить швидко.
Думаю, що 2024-й для Метінвесту буде роком ветеранів. Адже 10 тисяч співробітників пройшли крізь лави ЗСУ або зараз перебувають у війську. Маємо багато людей з інвалідністю, які повертаються з війни. Ми на всіх них чекаємо, за всіма тримаємо робочі місця. Ми б хотіли, щоб ці ветерани, які проливали свою кров, віддавали здоров'я за те, щоб ми могли жити, повернулися і працювали. У нас буде дуже багато програм, пов'язаних із ветеранами. Ми хочемо ці програми реалізувати спільно з нашими американськими партнерами, щоб вони показали, як правильно це робити. Вони мають великий досвід війни у В'єтнамі, коли звідти поверталися їхні ветерани.
Будемо працювати в цьому напрямі, адже мільйон українців рано чи пізно почне повертатися з армії додому. Більшість із них із психічними та фізичними травмами, багато зброї в людей на руках. Я вважаю, що навіть після завершення війни на нас чекають досить непрості часи. З цими людьми треба працювати. І ми готові працювати. Ми виділяємо на це досить великі кошти. І 2024 рік, крім того, що ми не зменшуватимемо допомогу армії, присвятимо роботі з ветеранами.
— Пане Олександре, які ваші особисті досягнення 2023 року? Ваші плани, про які можна говорити? Яке ваше хобі?
— Я люблю екстремальні розваги: мотоцикли та швидку їзду. Але від початку війни багато чого змінилося. Якісь особисті хобі взагалі відійшли на задній план. У кожного в сім'ї є хтось, хто або служить, або якось дотичний до війни. Один мій брат пройшов Афганістан, інший — служить у лавах ЗСУ десь під Донецьком. До війська стали охоронці з нашого офісу, колеги збираються і допомагають їм, як можуть. Кожен має поранених чи загиблих знайомих. Але попри все треба тримати бадьорий настрій, дбати про рідних і близьких. Віримо в ЗСУ. Віримо в нашу перемогу.
Джерело metinvestholding.com
