4 листопада в українських залізничників професійне свято. Важливість залізниці в системі транспортних комунікацій України під час війни неможливо переоцінити. Є й окрема каста залізничників, які працюють на потреби промислових підприємств. До них належать і співробітники ТОВ «Вуглепромтранс».

Машиніст тепловоза Олексій Різун любить свою роботу за те, що кожного дня відправляється в подорож і кожного дня повертається додому. І так вже 31 рік. А ще він каже, що на залізниці повітря хороше.

«З дитинства вибрав таку професію – мені хотілося їздити, возити вугілля. Ось і пішов вчитися спочатку на помічника машиніста, потім на машиніста», – розповів залізничник.

Олексій – машиніст маневрового тепловозу. Далеких подорожей в нього немає, а його майстерність вимірюється вмінням рухатися чітко та акуратно. Він – перший залізничник в родині. Можливо, його доньки теж працюватимуть на залізничному транспорті.

Машиніст маневрового тепловозу працює з напарником. Очі та вуха Олексія – багаторічний помічник Леонід Єгоришев. Коли потяг їде вперед вагонами, той керує рухом тепловозу по рації.

«Заздалегідь говоримо, на скільки вагонів ще треба їхати машиністу: на п'ять вагонів, на три, на вагон – і потім зупинку підказуємо», – розповідає чоловік про роботу.

Леонід – помічник машиніста, коли в тепловозі, а коли висить на хвості поїзду – він укладач потягів. На запитання, скільки можна протриматись у такому становищі, відповідає: «Поки не зупинимось повністю. Скільки їдемо, стільки й тримаємось». Інколи так можна проїхати на відстань до двох кілометрів.

Уночі залізничники працюють у темряві – такі вимоги воєнного сьогодення. Можливо, і страшно, і некомфортно. Але жодного разу вони не підвели своїх суміжників і всі вантажі доставляли безпечно та вчасно.