Велика станція – це живий організм, який функціонує за будь-яких умов. Роботу залізничників скоректувала, проте не зупинила війна. На своїй передовій вони і далі тримають свій фронт. У «Вуглепромтрансі» не заведено говорити про складнощі. Тут лише зазначають: умови праці – незвичні.
«Війна наклала свій відбиток, – розповідає начальник об'єднаної станції «Шахтна-транзитна» Федір Скачков. – Взяти хоча б світломаскування. Якщо раніше вночі у нас все було освітлено, то зараз доводиться якось виходити з цього становища, користуватись ліхтариками».
Своя зарядка кожного робочого дня – у двох найпозитивніших чоловіків на станції. Їхня задача – підтримувати залізничні колії в доброму стані.
«Робота цікава: постійно в русі, а рух – це життя», – з оптимізмом зазначає монтер колій Костянтин Бабенко.
Згоден з напарником і головний оптиміст станції Віктор, що два роки тому прийшов працювати сюди з «АПК-ІНВЕСТ».
За день, незважаючи на погоду, чоловіки проходять до 9 кілометрів. Такий собі спортивний зал просто неба.
Усіма процесами на станції керує диспетчер. Цього разу зміна Марини Тарасенко – і хай тільки спробують її не послухати!
Одночасно вона виконує декілька справ. Спадкова залізничниця, Марина з дитинства мріяла про роботу в диспетчерській. І те, що раніше здавалося казкою, в дорослому житті стало реальністю.
«Виробництво, відвантаження вугілля – це надзвичайно цікавий процес. Він залежить від служби перевезення, рухомого складу, від людей, які здійснюють ці перевезення. Прибрати, подати тепловози, вагони – це дуже великий обсяг роботи. Але якщо любиш свою справу, творчо до неї підходиш – це дуже цікаво», – із захопленням розповідає Марина Тарасенко.
Усі ці залізничники, які приймають вантажі, обслуговують потяги та колії, є частиною видобутку великого вугілля – що своєю чергою дозволяє тримати економічний фронт України.
